Історія формування кримськотатарського народу
Таврійська земля… Розкинулися безмежні степові простори, нескінченне море золотої пшениці, зеленими острівцями маячать вдалині сади.
Усе це мій рідний край – Херсонщина. І серед цього прекрасного довкілля знайшло собі місце і має степове село – Новотроїцьке. Вік його заснування сягає у сиву і далеку давнину. Початок ХІХ століття – це час, коли на місці сучасного поселення був заснований татарський аул Сарабулат. Сторожили стверджують, що ця назва має два значення: Сарабулат – безводне місце і Сара-Булат – гострий меч.
Пройшли роки, десятиліття… Багато змін відбувалося у таврійських степах. Як у минулі часи, так і зараз у селищі живуть багато різних національностей. Серед них найбільшу частину становлять – кримські татари.
У Новотроїцьку створено їхню общину, голова якої Джафер Наврузов. Не можна жити поряд із народом і не знайти його історії, культури, традицій. Тож пропонуємо заглянули углиб сивої давнини та дізнатися про походження кримських татар.
Кримськотатарський народ сформувався в Криму впродовж ХІІІ-ХV століть, півострів – його етнічна територія. Свій внесок у створення кримськотатарського етносу зробили не тільки тюркомовні народи, а й нащадки готів, аланів, греків, генуезців, українців (був період, коли поли українці становили на півострові більшість), поляків та представників інших народів, що проживали у Криму; це відбулося на їхніх антропологічних рисах. Від тюркських предків вони успадкували пошанування до мусульманського верховного божества Тенорі, його колір, блакитний є барвою національного прапора кримських татар. Етнонім «кримські татари» з’явився після 1475 року.
Кримське ханство заснував Хаджи Девлет-Гірей. Як писав мандрівник Михайло Литвин у своїй книжці «Про норов татар, литовців і москвитян», Хаджи-Гірей народився у литовському місті Троках (нині Тракай) і перебував під охороною Великих князів Віточка, а потім Сигізмунда. У 1428 році він розпочав боротьбу за Крим. У 1443 році Хаджи-Гірей став зватися ханом (тоді ж закінчилася 48-річна боротьба за незалежність Криму від Золотої Орди). Створена ним держава – Кримське ханство – проіснувала 340 років. Перша столиця була в місті Солдат (нині Старий Крим), а наприкінці XV століття стольний град перенесли в Бахчисарай. Засновник держави, здійснивши свою владу, побудував багато мечетей і шкіл, сприяв осілості, землеробству й ремеслам татар, допомагав християнським монастирям. До сьогодні збереглися руїни, збудованої ним мечеті у Чуфут-Кале та його усипальниці, де згодом поховали і його сина, Манглі-Гірея та онука, Сахіб-Гірея.
Утім самостійно новостворена держава насолоджувалася недовго-через тридцять років Османська імперія зробила Кримське ханство своїм васалом. У Кафі поселився представник султана, який збирав данину. Збирати було що: на той час Крим виглядав райським садом фруктів і овочів, своєрідним рогом достатку, наповненим різними сортами яблук, слив, черешень, кавунами й динями, горіхами, медом, відбірним виноградом. Вибори кримських ремісників цінувалися в багатьох країнах. Крим був також визначним центром мусульманської освіти і мистецтва.
У польсько-українських війнах кримські татари часто приймали бік то поляків, то козаків, будучи залежними від своїх країн – метрополій, як і українці. Однак на тлі російської загрози ті відносини стали виглядали майже іграми. Російська імперія, приєднуючи українські землі, жорстоко знищувала козацьку самостійність і створювала майданчик для наступу на Криму. Це протверезимо татар і українців, вони стали шукати взаєморозуміння. У 1710 році у Бахчисараї був підписаний союзний договір між Кримським ханством та гетьманом Пилипом Орликом з частиною козацтва, яка після Полтавської битви емігрувала до володінь Туреччини. Крим обіцяв підтримати боротьбу України за свободу. Того ж року почалася російсько-турецька війна. Після тривалої боротьби, у 1783 році Крим поглинула Російська імперія. Татар на півострові поменшало майже на дві третини. Крим став «важливою військовою точкою» для просування імперії далі на Південь. Росії вдалося зберегти тут свій вплив також зброєю чуток і страшилок. І сьогодні Росія всіма засобами комунікації поширює страшну казку про «татарську загрозу» для України, що на удобреному невіглаством ґрунті проростає розбратом.
Надзвичайно цікавими є міжкультурні стосунки українців і кримських татар. Етномузикологи Філарет Колеса та Микола Лисенко відзначали спорідненість мелодики пісень та інструментальної музики двох народів. Художник Микола Самокиш, який тривалий час жив у Криму, вказував на спільні мотиви в орнаментиці вишивок, творених татарками й українками. Згодом виявилося, що подібною була й історична доля цих двох народів, об’єднаних однією Батьківщиною. Народи були покріпачені, а вишнева Україна й виноградний Крим, висихаючи без любові своїх пригнічених людей, помалу перетворювалися на пустелю. У ХХ столітті українців й кримські татари пережили геноцид. І до своєї свободи йшли разом, пліч-о-пліч відстоюючи її і в радянських таборах.
Учитель географії Полігешко І.В. знайомить учасників проекту із шляхом депортації та повернення кримських татар на нове місце проживання – Новотроїцьке.
Спогади свідків депортації 1944 року кримськотатарського народу (Додатки 4,5).
Таврійська земля… Розкинулися безмежні степові простори, нескінченне море золотої пшениці, зеленими острівцями маячать вдалині сади.
Усе це мій рідний край – Херсонщина. І серед цього прекрасного довкілля знайшло собі місце і має степове село – Новотроїцьке. Вік його заснування сягає у сиву і далеку давнину. Початок ХІХ століття – це час, коли на місці сучасного поселення був заснований татарський аул Сарабулат. Сторожили стверджують, що ця назва має два значення: Сарабулат – безводне місце і Сара-Булат – гострий меч.
Пройшли роки, десятиліття… Багато змін відбувалося у таврійських степах. Як у минулі часи, так і зараз у селищі живуть багато різних національностей. Серед них найбільшу частину становлять – кримські татари.
Кримськотатарський народ сформувався в Криму впродовж ХІІІ-ХV століть, півострів – його етнічна територія. Свій внесок у створення кримськотатарського етносу зробили не тільки тюркомовні народи, а й нащадки готів, аланів, греків, генуезців, українців (був період, коли поли українці становили на півострові більшість), поляків та представників інших народів, що проживали у Криму; це відбулося на їхніх антропологічних рисах. Від тюркських предків вони успадкували пошанування до мусульманського верховного божества Тенорі, його колір, блакитний є барвою національного прапора кримських татар. Етнонім «кримські татари» з’явився після 1475 року.
Кримське ханство заснував Хаджи Девлет-Гірей. Як писав мандрівник Михайло Литвин у своїй книжці «Про норов татар, литовців і москвитян», Хаджи-Гірей народився у литовському місті Троках (нині Тракай) і перебував під охороною Великих князів Віточка, а потім Сигізмунда. У 1428 році він розпочав боротьбу за Крим. У 1443 році Хаджи-Гірей став зватися ханом (тоді ж закінчилася 48-річна боротьба за незалежність Криму від Золотої Орди). Створена ним держава – Кримське ханство – проіснувала 340 років. Перша столиця була в місті Солдат (нині Старий Крим), а наприкінці XV століття стольний град перенесли в Бахчисарай. Засновник держави, здійснивши свою владу, побудував багато мечетей і шкіл, сприяв осілості, землеробству й ремеслам татар, допомагав християнським монастирям. До сьогодні збереглися руїни, збудованої ним мечеті у Чуфут-Кале та його усипальниці, де згодом поховали і його сина, Манглі-Гірея та онука, Сахіб-Гірея.
Утім самостійно новостворена держава насолоджувалася недовго-через тридцять років Османська імперія зробила Кримське ханство своїм васалом. У Кафі поселився представник султана, який збирав данину. Збирати було що: на той час Крим виглядав райським садом фруктів і овочів, своєрідним рогом достатку, наповненим різними сортами яблук, слив, черешень, кавунами й динями, горіхами, медом, відбірним виноградом. Вибори кримських ремісників цінувалися в багатьох країнах. Крим був також визначним центром мусульманської освіти і мистецтва.У польсько-українських війнах кримські татари часто приймали бік то поляків, то козаків, будучи залежними від своїх країн – метрополій, як і українці. Однак на тлі російської загрози ті відносини стали виглядали майже іграми. Російська імперія, приєднуючи українські землі, жорстоко знищувала козацьку самостійність і створювала майданчик для наступу на Криму. Це протверезимо татар і українців, вони стали шукати взаєморозуміння. У 1710 році у Бахчисараї був підписаний союзний договір між Кримським ханством та гетьманом Пилипом Орликом з частиною козацтва, яка після Полтавської битви емігрувала до володінь Туреччини. Крим обіцяв підтримати боротьбу України за свободу. Того ж року почалася російсько-турецька війна. Після тривалої боротьби, у 1783 році Крим поглинула Російська імперія. Татар на півострові поменшало майже на дві третини. Крим став «важливою військовою точкою» для просування імперії далі на Південь. Росії вдалося зберегти тут свій вплив також зброєю чуток і страшилок. І сьогодні Росія всіма засобами комунікації поширює страшну казку про «татарську загрозу» для України, що на удобреному невіглаством ґрунті проростає розбратом.
Надзвичайно цікавими є міжкультурні стосунки українців і кримських татар. Етномузикологи Філарет Колеса та Микола Лисенко відзначали спорідненість мелодики пісень та інструментальної музики двох народів. Художник Микола Самокиш, який тривалий час жив у Криму, вказував на спільні мотиви в орнаментиці вишивок, творених татарками й українками. Згодом виявилося, що подібною була й історична доля цих двох народів, об’єднаних однією Батьківщиною. Народи були покріпачені, а вишнева Україна й виноградний Крим, висихаючи без любові своїх пригнічених людей, помалу перетворювалися на пустелю. У ХХ столітті українців й кримські татари пережили геноцид. І до своєї свободи йшли разом, пліч-о-пліч відстоюючи її і в радянських таборах.Учитель географії Полігешко І.В. знайомить учасників проекту із шляхом депортації та повернення кримських татар на нове місце проживання – Новотроїцьке.
Спогади свідків депортації 1944 року кримськотатарського народу (Додатки 4,5).
Немає коментарів:
Дописати коментар