Презентація діяльності групи "Екскурсоводи"

На базі Новотроїцької гімназії діє музей історії Новотроїцького району, де є розділ «Новотроїцьке – нова батьківщина депортованих». Учні-екскурсоводи знайомлять відвідувачів з історією депортації кримськотатарського населення у 1944 році до Середньої Азії, зі свідченнями очевидців.

Кримські татари: депортація і життя у спецпоселеннях
у 1944-1956 рр. Як це було?
Історичне коріння депортації кримських татар сягають вглиб XVIII-XIX століть та пов’язана з етнополітичним життям народу у складі царської Росії. Час двох століть насичений драматичними подіями, головною серед них – вигнання частини кримськотатарського народу за межі Криму.
Перед депортацію (1941 р.)  кримські татари у місцях, пов’язаних з етнічною  історією, проживало біля 240 тис. чоловік. На сьогодні із загальної чисельності біля 500 тисяч кримських татар до Криму повернулося десь біля 280 тисяч. Останні проживають у місцях депортації: в Узбекистані, Казахстані, Киргистані, Росії тощо.
До анексії Криму Росією (1738 р.) у кримських татар існувала своя держава – Кримське ханство. На півострові проживало біля 500 тисяч кримських татар. Із захопленням Криму ліквідується ханство, розрушається економіка, за період 1783-1816 р.р. утверджується на півострові російське землекористування, яке базується на захоплених у кримських татар 500 тисяч десятин землі. Таким чином, обезземелюється 50% землеробів кримських татар. Побічне безправ’я, безземелля викликає масову еміграцію. За межі Криму йдуть дві третини кримських татар.
Не встигла затихнути хвиля першої еміграції (1738-1816 рр.), як після Кримської війни (1854-1856 р.р.) піднімається друга хвиля еміграції.  Із 295 тисяч кримських татар залишає Батьківщину 191 тисяча. У Криму залишається 102 тисячі – одна третя народу. А до моменту створення Кримської АРСР (1921 р.) знижається до 25,7%. За часів Радянської влади перед початком Великої Вітчизняної  війни (1941 р.) цей  відсоток опускається до 19,4%. Після депортації 18 травня 1944 року у Криму не залишилося ні одного кримського татарина. Те, що не змогла здійснити царська Росія, здійснила Радянська держава.
У 1944 році з Криму виселили не тільки кримських татар, а й греків, вірмен, болгар, німців. Кримськотатарський народ у депортації був приречений на вимирання як етнос. Цьому передувало розселення народу по всій території народу Радянського Союзу,  які були віддалені один від одного  на тисячі кілометрів. Інфекційні хвороби, голод, життя в іншому етнічному середовищі – все це створювало умови для етноцида та геноцида кримськотатарського народу. Люди жили в жахливих умовах, за будь-яке намагання залишити режимну зону-траф, а за втечу з неї – 20 років ув’язнення каторжних робіт.
І тільки після смерті Сталіна (1953 р.) почали відбуватися деякі демократичні зміни. Вони деякою мірою стосувалися і депортованого народу. Для повернення на історичну Батьківщину кримськотатарському народу довелося пройти складний шлях, відстанню більш як піввіку.
Щоб вислати народ, коріння якого тисячоліттями  входять углибину рідної землі, тоталітарному радянському режиму потрібно було 3 дні – 18-20 травня 1944 року. Для повернення ж на рідну землю, народ пройшов шлях  довжиною 60 років і процес повернення ще не закінчено.

Немає коментарів:

Дописати коментар