Файзулаєва Ельвіра Сафетівна

Файзулаєва Ельвіра Сафетівна, керівник гуртка Новотроїцького будинку дитячої та юнацької творчості

Моя бабуся, Газієва Назміє, 1932р. народження разом зі своєю сім’єю: батько Газієв Ебсувут, мати – Галієва Катібе та 9 братів і сестер були депортовані 18 травня 1944 року у с.Тутпитомник Китабського Кашкадар'їнської області (Узбекистан), а проживали у с. Сейтлер (нині смт Нижньогірське АР Крим). Під  час довгого та тяжкого переїзду у дорозі помирають два її молодші брати.

   Дідусь, Намазов Сейдалі, 1928 року народження, під час депортації знаходився у сусідньому селі, окремо від своєї сім'ї був відправлений на Урал. У цей час його сім’ю: батька Намазова Зейналі, матір – Муратову Нурсултан, двох сестер та брата вивезли до Узбекистану. До депортації проживали у с. Шибан (АР Крим). Дідусь увесь цей час розшукував своїх рідних. І тільки у кінці 1945 року мій дідусь з Уралу дістався до Узбекистану.
    В Узбекистані він одружився, а в 1969р. разом зі своїми 6 дітьми повертаються у селище Нижньогірське. Та прожили там всього два місяці, але жити їм не дозволяють. І вивозять їх у перший населений пункт за територією Криму – селище Новоолексіївка. Проживши на вокзалі 10 днів, вони переїжджають до с. Овер'янівка  Новотроїцького району, де їх оселяють в бараці. Завдяки рідним бабусі, які ще залишилися в Узбекистані, вони купують будинок  у селищі Новотроїцьке і оселяються тут у 1970 році. Дідусь працював у колгоспі «Росія», а бабуся виховувала дітей.
    Так селище Новотроїцьке стало для моїх рідних новим місцем життя, новою маленькою батьківщиною, новим берегом життя.